Всі ми колись були новачками у чомусь і завжди на початку все робиться з великою кількістю помилок. І це нормально, тому що на помилках ми вчимося.

Однак ж речі, які потребують особливої уваги і дотримання певних правил дозволить вам скоротити час на опанування технік самооборони.

Почнемо з кількох проблем і порад щодо їх вирішення:

  1. Страх отримати серйозні травми або піти в нокдаун на тренуванні ще натравми в секціях єдиноборств самому початку. Цей страх може відкласти запланований запис в секцію єдиноборств на тиждень, місяць або й рік чи два. Так, бувають часом випадки, коли новачок приходить в секцію і там йому накидають більш досвідчені учні, або й такі самі, які просто не можуть контролювати свій удар. Його можуть відразу “кинути” до сильного і агресивного напарника або поставити з непередбачуваним “чайником”. І багато про то розказують друзі, родичі новачків тощо. Так дійсно буває, але не у нас. Я завжди оцінюю здібності і фізичну готовність новачків, оскільки у нас індивідуальний підхід. І в спаринг на першому тренуванні нікого ставити не буду. Порада для тих, хто відчуває такий страх: Якщо тебе ставлять в спаринг, ти можеш відмовитися, якщо поставили з сильнішим і небезпечним напарником – так само можна попросити поставити з кимось іншим, або й взагалі попроситися працювати самостійно. Це не є проявом боягузтва чи слабкості. Ти – новачок, і спонукати тебе на поєдинки в стінах секції з боку сильніших – це негідна поведінка тих сильніших і більш досвідчених. Хай вибирають рівних собі по досвіду. В будь-якому випадку слід бути емоційно стійким і не робити різких жестів, а пробувати знайти спільну мову і з тренером, і з іншими учнями. Якщо це неможливо – тобі не місце в тій секції.
  2. Страх нанести комусь шкоду. Надлишковий пацифізм. Це також проблема, поцифістяку треба вирішити. Зустрічається трохи рідше, ніж попередня проблема, але страх – це річ сильна. Підкрадається логічне питання – якщо ти боїшся когось вдарити і взагалі тобі більше до вподоби прогулянки парком і годування голубів, а в своїй сторінці в соціалках ти закликаєш до миру у всьому Світі, то якого милого ти рвешся в секції з бойових мистецтв? Відповідь, зазвичай, така – “я не хочу нікого травмувати і взагалі я не люблю битися, але коли хтось препоганий на мене нападе, я хоч зможу уникнути його атак і захищуся”. Але захищатися, нічого не роблячи противнику, нереально. Такого не буває. Я не бачив секції, в яких вчать виключно відбивати удари і тікати. Так, цьому можна добре навчитися, якщо це власне і буде основним і єдиним напрямком. Але тут парадокс. Наприклад, набирається група пацифістів, які хочуть вчитися тільки захищатися, починається тренування, тренер показує як захищатися від такої то атаки, каже “тепер працюємо по двоє” і ніхто не може приступити. Тому що той, хто захищається готовий, а той, хто атакує… не атакує, бо ж як то так він прийшов тільки захищатися, а його заставляють атакувати. Він ж того не любить. Ну, ви самі зрозуміли, мабуть що далі. Висновок: Ти мусиш заставити себе наносити правильні удари так, щоб напарник максимально навчився відбивати реальні атаки. Інакше не навчиться ні він, ні ти.
  3. Немає фізичної підготовки. Або ж надлишкова вага, яка заважає або просто принцип доміно в підході до справне дає тримати темпу тренувань. Слід сприймати це явище, як тимчасове і просто почати рухатися вперед. Найкраще, думаю, цю ситуацію проілюструє зображення справа. Завжди слід починати з малого, а в процесі оберти будуть все збільшуватися і збільшуватися. Схуднення не можна починати з інтенсивного тренування. Якщо тебе осяяла думка, що ти хочеш скинути 20 кг, слід також зрозуміти що це – тривалий процес. Але не такий тяжкий як би давалося. Не можна в перший ж день йти в спортзал і просто загнати себе до нестями. Це дає тільки негативний ефект. Будучи нетренованим або занадто повним, на такому інтенсивному тренуванні ти спалюєш вуглеводи і запаси енергії свого організму і коли дійде до спалювання жиру, який перетворюється потім на енергію, ти вже не будеш в силах що-небуть робити. Починати треба з ходьби на роботу, в інститут чи куди зазвичай ходиш щоранку (якщо недалеко), з роботи, інституту на обід, в будь-якій ситуації в місті, коли треба пройти 1-2 зупинки, непотрібно чекати транспорт, який провезе 200 м, а попрацювати трохи своїми двома, просто у вільний вечір виходити на вулицю і ходити. Багато ходити. Від 5 до 15 км в день. Також можна пересісти з авто на велосипед. Тільки після такого “курсу підготовки” можна переходити до більш напружених та інтенсивних тренувань. Тоді, власне і буде суттєве зниження зайвої ваги, чи навпаки, розвиток м’язів там, де вони потрібні.
  4. Пропускання тренувань без особливих причин. Точніше з особливою причиною – лінню. Гарна погода, погана ледарпогода, розваги, іменини Петра, Василя, Івана, Мирона, Фрасини і всіх інших, вилазка в укріпрайон, поїздки до родичів, які дивом співпали по часу з тренуванням серед тижня тощо. Якщо для тебе це реальні причини пропустити тренування – просто не записуйся. Нікуди. Це переходить у звичку. А погана звичка набагато швидше приклеюється, ніж добра. Оскільки над доброю звичкою треба працювати, а погана, як той вірус, чіпляється сама, коли ти не працюєш над собою. Інакше, розраховуй і організовуй свій час, щоб завжди виділити його на справді важливу річ – тренування. Це повинно бути як робота. Можна ходити раз в тиждень, або й в два і всім розказувати, що ти тренуєшся. Але ти насправді не тренуєшся, бо коли пройде певний час, зрозумієш, що нічого не вмієш, руки-ноги криві і винен в тому чомусь тренер, який нічому так тебе і не навчив за стільки часу. Більше, мабуть, пояснювати не треба.
  5. Не “вимахуйся”. Бувають індивіди, які люблять показувати свої переваги (фізичні, статусові, але ніяк не розумові) над іншими і перед іншими. Зазвичай роблять це з намаганням принизити когось, або навпаки, втертися в довіру і підняти свій статус. Закінчитися такі демонстрації можуть, наприклад нокдауном для головного героя. Ситуація: десь в барі чи на дискотеці ти з певним вмістом розбавленого спирту в загальній масі рідини організму, чіпляєшся до іншого, який не так вдягнений, не так поводиться, не з тими поводиться чи просто стоїть не там, де тобі подобається. Своїми обвинуваченнями і приниженнями ти спонукаєш його до відповідної реакції. А виявляється, що він ходить в секцію зі змішаних єдиноборств чи на регбі, при чому набагато довше за тебе і до того ж організм його вільний від домішок спирту, і в результаті відправляє тебе подрімати на підлогу перед всіма твоїми друзями. Ніколи не знаєш з ким маєш справу. Більше того, ті нормальні люди, які займаються бойовими видами тренувань, зазвичай не видають свої вміння і не завжди виглядають накачаними чи перекачаними. Наш клуб з самого початку складався з розумних, інтелігентних, порядних і сильних людей, які поважають один одного та інших. Також ми поважаємо інші клуби єдиноборств, навіть якщо в них взагалі низький рівень бойової ефективності, бо 1) Ми достатньо розумні, щоб уникати таких низинних конфліктів і 2) Це є наші колеги, яким подобається займатися тим самим, що й нам.

Також, наполегливо рекомендую ознайомитися з Правилами клубу та подібною статтею про принцип бойових мистецтв.

Share on FacebookShare on VKTweet about this on TwitterShare on Google+Share on LinkedIn