периферійний зір

Якщо з назви цієї статті ви раптом подумали, що тут можна навчитися тренувати зір, щоб краще бачити, то ви помилилися. Але це нестрашно, бо ця стаття також виявиться корисною. Для тих же, хто і так знає для чого тренується саме Периферійний зір, ці інструкції стануть у пригоді. Для всіх інших, кому попалася ця стаття поясню:

Периферійний зір – це здатність бачити об’єкти, не зосереджуючи на них погляд. Тобто, це все, що відбувається навколо сфокусованого нами погляду. Така навичка потрібна не лише в бойових мистецтвах, а й в повсякденному житті: уважність за кермом, як і у якості пішохода чи велосипедиста, або ж у роботі, якщо ви працюєте, наприклад, в поліції, або навіть в школі, щоб бачити всіх дітей і що кожен робить. Словом, всіх моментів в житті не перелічити, де може знадобитися периферійний зір. До речі, кажуть, що в жінок периферійний зір кращий, ніж в чоловіків. Це обумовлено, насамперед тим, що до освоєння землеробства, яке в історії людства займає порівняно недовгий період, людство довший час займалося збиральництвом і полюванням. Від того і виробилися особливості зору, які ще й досі збереглися для чоловіків і жінок. Жінки потребували периферійного зору, щоб, наприклад, знайти плоди серед зелених заростей, а чоловіки повинні були мати сфокусований погляд, щоб вицілити дику тварину, на яку полювали. Чоловіки також, швидше розпізнають рухомі предмети з тих самих обставин.

Але це не означає, що нам, чоловікам не дано мати такий добрий периферійний зір. Його можна тренувати, як і усі наші навички і можливості. Отже, нижче наводжу перелік вправ для покращення периферійного зору.

Вправа з м`ячиком

Розкид

Розкид при кидання м’яча може бути різний

Перша перевага вправи у тому, що її можна робити як удвох, так і самотужки. Удвох вона виконується наступним чином – двоє людей стають один напроти одного на відстані 2,5-3,5 м і, стоячи в стійці, подають тенісний м’ячик однією рукою, іншу притримуючи у захисті щелепи, стоячи в стійці. Таким чином додатково напрацьовується стійка бойової готовності. При подачах м’ячика важливим є зосередження погляду на напарникові, і у випадку, коли м’яч не зловлений і падає на землю, якомога швидше треба його підібрати, тримаючи напарника в полі зору.

периферійний зір

Робота з м’ячиком самотужки

Таким чином ми вчимося зосередитися на противнику, але при тому бачити все навколо. Для збільшення ефективності і відточення навичок, напарники скорочують дистанцію до 2,5 м, а також збільшують швидкість та частоту подачі м’ячика, а також збільшують розкид (розсіювання) подачі. Якщо відробляти цю вправу самостійно, то потрібно стати навпроти стінки на відстані 1-1,5 м, і, так само стоячи в стійці, відбивати м’ячик від стінки і ловити на звороті. Для того, щоб ловити м’яч периферійним зором, на стінці позначається чорна (або контрастна зі стіною) крапка розміром 1-1,5 см. Під час відбивання м’ячика від стінки потрібно не зводити погляд з тієї крапки. Для ускладнення завдання стається дедалі ближче до стінки аж до 70 см та збільшується швидкість. І головне – одна рука подає і одна рука ловить. Чергувати руки можна в довільному порядку.

Вправа “Сателіти”

Сателіти

Вправа сателіти. Вигляд зверху

Для цієї вправи вже потрібно мінімум 2 людини. Також робиться у чотирьох. Двоє стають у центрі один навпроти одного на відстані прямого удару. Один атакує, інших захищається. Інші двоє виконують роль сателітів і рухаються по колу відносно перших двох на відстані 1,5-2 м (дивись малюнок, поки не заплутався). Рухаються сателіти з різною швидкістю і в різних напрямках, постійно міняючи їх. Той, що атакує, наносить бокові псевдо-удари прямими руками з різних напрямів по черзі. Той, що захищається відбиває псевдо-удари передпліччями рук, тримаючи в полі зору обох сателітів. Для ускладнення завдання і підвищення ефективності тренування, сателітів умовно називають “перший” і “другий” або як завгодно, хоч “Чіп” і “Дейл”, і під час виконання вправи той, хто захищається, що дві-три секунди називає, де знаходиться кожен із сателітів. Вправа Сателіти використовується в багатьох бойових та військових дисциплінах, в тому числі й в ізраїльській бойовій системі Крав-Мага.

Підготовка гонщиків Формули-1

018_izone_driver_perfomance

Вправа з таким обладнанням, звісно ж, нам не підходить, оскільки таке обладнання коштує гроші як нове, так і користане чи навіть саморобне. Але як приклад, можна розглянути принцип її роботи. Як видно із зображення, перед учасником стоїть конструкція із сигнально-сенсорними світловими “кнопками”. До конструкції підключена система випадкового засвітлювання кнопок і лічильник кількості засвічувань і попадань. Задача учасника – протягом хвилини попасти у найбільше число засвітлених кнопок. Частота засвічування регулюється і для гонщиків Ф1 може сягати 200 засвічувань/хв. Середній показник серед гонщиків – 140 попадань, що в порівнянні зі звичайною нетренованою людиною є в рази більше. Однак одне засвічування може відбутися на 2-6 ділянках одночасно. Це допомагає їм завжди тримати суперників в полі зору як попереду, так і позаду і при цьому їхати по правильній траєкторії. Альтернативою тренування на такому обладнанні можуть бути різні ігри на уважність та реакцію, хоча вони не включають складову фізичного навантаження. Однак, найбільш наближено до такої вправи можна зробити наступне. Беремо двох людей, один стає в метрі від стінки, інший стає за ним і ліхтариком чи лазером світить на стінку так, щоб перший встиг попасти рукою в то місце, де засвітило. Так, можна засвічувати і на 1 сек. і на пів сек., з різною частотою і розкидом по стіні.

Жонглювання

жонглюванняКрім ефектного, а може на сьогодення вже і не дуже, вигляду, жонглювання неабияк розвиває здібності мозку і координацію, додаючи до цього і реакцію, і просторову орієнтацію і периферійний зір. Жоден жонглер не дивиться на всі м’ячі чи предмети, якими жонглює, одночасно. Рухи його узгоджені між собою, а увага зосереджена. Навчитися жонглювати, як то кажуть, чисто для себе – це справжнє відкриття на шляху до саморозвитку та пізнання, як би пафосно і перебільшено це не звучало. Справді, робота мозку жонглера під час жонглювання набагато більш інтенсивна, аніж фінансиста, який підбиває річний звіт в стислі терміни. А якщо ще й взяти однаковий часовий проміжок (напр. 1 годину), то стає цілком зрозуміло чому це так. Це відбувається за рахунок того, що одночасно задіяно багато ділянок мозку – ділянки, відповідальні за зосередження зору, за рухи обома руками, кожна з яких рухається інакше, та за загальну задачу і схему руху предметів. Простенький приклад як навчитися жонглювати ось тут (тисни на слово “тут”;).

Даунхіл

Ще одна вправа, чи то цілий вид дозвілля, який потребує відповідний інструмент – добрий і надійний велосипед. Але цей інструмент не може працювати без іншого, більш важливого інструменту, який називається ГОЛОВА. Так, це заняття потребує окремих навичок, але коли ти мчиш на швидкості серед дерев і скель, голова швидко працює над тим, щоб перешкоди і рель’єф відображалися В голові, а не НА голові. Очі, як сканери, вивчають поверхню і тут же руки повертають руль в правильному напрямку і правильним тиском чи підйомом.

Кожна з цих вправ по своєму, але однаково ефективно тренує периферійний зір та реакцію. Головне – виділити для цього достатній мінімум часу, що би це запрацювало. Для початку – 10 хв кожного дня. Потім, відчутно збільшивши ефективність, можна переходити на режим раз на два дні чи раз на три дні, по 10-20 хв. Також, для кожної, крім даунхіла (боронь боже), вправи, можна придумати ускладнення, закриваючи по черзі праве і ліве око і так по 5 хв працювати.

Share on FacebookShare on VKTweet about this on TwitterShare on Google+Share on LinkedIn